|
Зайшовши в кімнату я відразу побачила лист. Як я раніше його не помітила. Звичайно, було не до того. Та й помітивши, може б і не відкрила. Хоча ні, на конверті значилось лише одне слово. "СПІЛБЕРГУ". І запам'ятав же. Руки тремтіли. Було дивне відчуття, що щось, що знаходиться там, може мене не порадувати. Та біс із ним. Треба, як з пластирем. Як з восковими смужками для депіляції. Швидко і різко. І все. Так, потрібно читати. І я розгорнула листок.
"Аліса!
Доброго ранку! Пробач, хотів сказати б все особисто, але обставини склались так, що мені потрібно терміново поїхати. Так що буду сподіватись, що цього аркушу ти вже не загубиш."
(от хитрий, які там справи, знаю я вас, таких хоробрих, напевне прокинувся зранку, зрозумів, що вчора перепив. натворив зайвого. от і тікати. відразу в кущі. ще й мою похибку згадав. от гад! добре-добре, почитаємо, що ще Ви, Євгене Дмитровичу, понаписували)
"На всяк випадок, найголовніше я переповів Славі, і залишив номер мобільного, якщо ви його вже стерли, за непотрібністю. Чи із помсти. Бо я вас, дівчат, знаю. Ви в запалі на все готові."
(от уже гендерний спеціаліст, ще й жартує. Добре-добре. Все! просто потрібно дочитати. А потім робити висновки. Та й для чого мені номер його телефону? Консультуватись, де роботу шукати?)
"Так ось, до головного, із понеділка я готовий поновити тебе і Славу, звичайно, на роботі. Тебе, на посаді, яку обіцяв, щодо кадрових змін Славі поки що прийдеться почекати, та вона в курсі, за місяць-два десь і її нове призначення буде обгрунтованим. Тільки їй потрібно буде пройти стажування. І все буде гаразд. Тепер буду чекати вас в понеділок. На дев'яту ранку. Якщо ви не проти,звісно."
(Такого повороту подій я точно не чекала. Як так? Після всього, що ми накоїли. Після всього, що трапилось. Я взагалі не розуміла, як може таке бути. Що значить не проти? Я із великим задоволенням би повернулась на колишню роботу. А тут ще й підвищення. Та й на Рижу, здається, чекає приємна перспектива. Оце так так. Нежданчик. Сюрприз так сюрприз. Що там ще написано? Тепер аж цікаво? що Там ще є?)
" П.С. Вибач, якщо вчора тебе якось образив. Більше такого не повториться."
(П.с.? Як можна таке писати в п.с. Типу, між іншим. Образив? Чим? Що за нонсенс. Ну, перепили. Ну, емоції взяли гору. Обидва винуваті. За що тут вибачатись? Хоча раз пише в пост скриптумі, значить для нього це звична справа. Ось і добре. Значить, просто забудемо про все. Ніби й нічого не було. Голова про вчорашнє не болітиме. Ніяких незручностей. Фініш! А ні, тут ще п.п.с. є. Так, що там?)
"П.П.С. А квіточку поверни. А то це подарунок. Заздалегідь дякую.
З повагою, Женя (Він же Євген, він же Дмитрович))))"
Ото ще. Точно. Ми ж ще й квітку поцупили. Вона там десь у мене вдома. Сподіваюсь, що з нею все в порядку. Та поверну я її. Поверну. Для чого вона мені взагалі здалась? Я й не пам'ятаю, як ми її викрали. Злочинці із нас не дуже. Із всього, що могли прихватити із собою, обрали саме квітку. Дивні люди.
Раптом до кімнати зайшла Рижа і перервала хід моїх думок, що вирували по повній.
-Що, прочитала?
-Ага. Прикинь, він нас на роботу запрошує...
-Я знаю. Говорила ж, ми поспілкувались зранку. Це взагалі якийсь атас. Він ще й стажування мені пропонує. В Лондоні. Місяць. Уяви собі! Аліска! Я уеду жить в ЛОООНДОН! - уже просто наспівувала подружка.
- Та ладно?
-А ти не знала, що він там тобі написав? Любовне послання?
-Не чуди! На ось сама поглянь, якщо не віриш! - і я протягнула білий аркуш Славі.
-там точно нічого особистого?
- з чого ти взяла? не вигадуй! От фантазерка!
І Славка поринула в читання.
- А що значить образив?
-та нічого. не звертай уваги!
-та ні, говори!
- там ні про що розповідати...
-та ні, що вчора сталось? а хочеш ми відмовимось? він тебе ударив?
-ти що?!зовсім з глузду з'їхала?
-тоді за що він вибачається? Чому ти мовчиш? Я зараз ображусь. Я тобі все і завжди розповідаю! А ти...
-добре-добре. Тільки не канюч!Що тобі сказати. Ми почали з'ясовувати обставини, хто у чому винен.
-ііі?
-перейшли на крик...ти ж мене знаєш...
-іі..?
-і він...
-що він?
-я...
-що ти?
-коротше він, мене поцілував...
-та ладно? і ти мовчала? чому ти ще вчора мені не сказала?
-а що там розповідати? це випадковість. такого більше не буде. перепили. перенервували. ось і все.
- а що далі то було?
-далі - ви приїхали.
-так ось чому ти така дивна була...
-ніяка я не дивна...
-так а що потім то було? він тобі щось казав?
-ні... він... ну, знаєш, був такий момент, що мені здалось, що це може повторитись, там, на ганку...
-ііі??
-і я втекла.
-от дурепа!
-хто б казав!
-тому я й маю всі права так говорити...
-так, все забудь тепер. цього не було. слухай, а, може, мені не повертатись назад на роботу?
-чому?
-щоб не ставити в незручне становище. його. себе.
-та не вигадуй ти... хоча... мені потрібно дещо тобі сказати... він мене запитав, а я дещо сказала. напевне, зайвого. ти тільки не переймайся...
-що ти йому вже наплела?
-ну, я сказала, що ти майже одружена...
-що?
-про Антона...
-як ти могла...
- не знала я... що в тебе там із Дмитровичем амур-тужур...
-ти що? як навигадуєш щось... От і добре, що він так думає.
-Аліс?
-а?
-а ти точно до нього нічого не відчуваєш?
-ти ж знаєш, що відчувати - для мене давно - табу. так що це була така собі одноразова помилка...
-точно?
-абсолютно!Далі -тільки робочі стосунки. Так що збирайся. Треба рушати додому.
-Добре. Ти тільки дай відповідь на одне питання...
-На яке? - сказала я, закидуючи останні речі до сумки.
-як він цілується? тобі хоч сподобалось?
-іди ти, дурепа! знайшла, що спитати!
-ну, Аліс! Ну будь-ласочка. мені ж цікаво.
- цікаво, так візьми і перевір!
-ти що? не сповна розуму?
-от дякую.
-та ні, ти мене не правильно зрозуміла. а все ж. ну, якщо по 10-бальній шкалі?
- не буду я відповідати на такі питання!
-ну???
-не буду і край! та й не пам'ятаю я...
-значить погано. напевне, десь на шістірочку...
-ей, ти чого? нічого подібного!
-спалилась! а казала, не пам'ятаєш!
-так все. годі голову дурницями забивати. поїхали вже додому.
Ми вирушили з речами на вихід. По дорозі попрощались зі Стасом. Подякували йому за гостину. І попрямували на Київ вже звичним маршрутом. Із піснями, жартами та сподіваннями на кращі зміни в життя.
ID:
638929
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.01.2016 00:39:44
© дата внесення змiн: 27.01.2016 00:39:44
автор: Sama_po_Sobi
Вкажіть причину вашої скарги
|
