Я все ще отримую від тебе листи,
Але вони спорожнілі й безглузді.
Ти написав про зиму, про сніг, а де ти?
Ти у тих листах відсутній.
Я не знаю, яку книгу ти читаєш:
Достоєвського, Пруста чи Кафку?
Не розумію, як ти зиму сприймаєш:
Як стихію, біле марево чи казку?
Хоча і я тобі не кажу головного,
Про іншу людину, якій віддала серце.
Менше думаю про тебе. Частіше про нього.
Це правда. Байдужа, гірка і терпка.
Наші стосунки тест-драйв не пройшли.
Просто їх зламала, розбила відстань:
Почуття були знесилені, замерзлі, слабкі,
А ми не були поруч, щоб їх зігріти.
Цей снігопад – це логічне завершення.
В мене інший герой, в тебе другі імена.
У засніжених листах знайдеш пояснення:
«Я кохаю іншого. А між нами – зима».
