Друзі зникають повільно і тихо,
В пам`яті й серці лишають сліди,
І не побачиш, коли прийде лихо,
Враз не відчуєш тієї біди...
Мовчки, без слів і без наміру злого,
Просто минулим стають назавжди...
Мить — і за спиною більше нікого,
І вже запізно сказати: "Не йди!"
Друзі зникають... Це завжди так гірко!
Без варіантів: іти чи не йти...
Спалахом скотиться із неба зірка,
Скальпелем навпіл розділить світи!
дуже актуально, те що ви пишите...
але так було завжди... це нормально... c'est la vie!..
тут ніц не вдієш...
дуже добре написано!..
p.s. 2-а строфа останній рядок: 'і вже', гадаю, тут варто зробити інверсію: 'вже і'... так набагато краще звучатиме...
3-я строфа 3-й рядок: 'із неба зірка'... прийменник під наголосом, тому звучить неприродно... я б на вашому місці ще б попрацював над цим рядком...
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі! Погоджуюсь із Вашими зауваженнями, буду вдосконалюватися...Дякую!