Ми стали дорослі,
а лиця під маскою,
В пітьмі поміж пліток
шукаємо істину,
Блукаєм наосліп,
а світ не є казкою,
І тільки у діток
всі помисли чисті.
Впадаєм в дитинство
щасливо обмануті,
Бо день знов похмурий,
а небо безкрає,
І світу безчинство
розмилось у пам’яті,
Бо всі ми чекаєм
свого Миколая.
Дарма, що давно уже
вицвіли кучері,
В надії спасіння
йдемо до причастя,
І зовсім не байдуже
з ким ми заручені,
І що під подушкою -
доля чи щастя?
А може в віконце
нужденно знедоленим
З Божого прикупу,
що на зап’ясті,
З руки Чудотворця
впаде доля золотом,
Щоб всі були рівними
в праві на щастя.
