Скажи, будь-ласка, ну чому?
Коли потрібний був найбільше,
Залишив ти мене одну?
Від цього ж стало тільки гірше.
Я ж покохала щиро, міцно,
Глибокі очі, ніжні ті вуста.
Я думала, що це усе навічно,
А ти пішов, не залишив й сліда.
Чому? За що? Ну я ж тобі казала,
"Кохаю, люблю, я лишень тебе...".
Мовчала б краще, якби тільки знала,
Що саме так покинеш ти мене.
Немов вогонь, від почуттів горіла,
Та ти мене залишив догорати...
Я свою помилку вже зрозуміла,
Ніколи більш не буду так кохати!