Не залікує подорожник серця рани;
І не латає шрами взимку теплий чай;
Не зацвітуть на холоді в саду тюльпани;
Та все ж ми вірим в казку зазвичай;
Не процідити через біль душевні муки;
І не позбавитись тих опіків в житті;
Що спричинили всі ті біди і розлуки;
Отак печемось в денному бутті;
Морозні дні впадають тихо в ночі;
Життя біжить, проходить юність літ;
А ми живем, живемо поки бачать очі;
А як помрем, більш не побачим світ!
