БЕШКЕТУН
(моєму шестирічному племіннику Владику)
Наш Владуня – бешкетун,
Витівник і веселун.
Він буянить іще зранку,
Бо побив горшки на ганку.
Вкинув в борщ гірок солоний,
Вискуб півню хвіст червоний..
Трьох дівчат тягав за коси,
По калюжі ходив босим.
На городі вирвав мак,
Квочку в сітку – і на гак.
Вибив шибку в баби Мусі,
Самокат забрав у Русі.
Через тин стрибнув ще вранці,
Туйкнув в вухо бабі Маньці.
Грав Добриню молодця,
І набив сестрі синця.
Все гуде, кричить, голосить –
Допомоги встарших просить.
Потім взяв наш Владик лука,
І підстрелив в лапу крука.
Прив’язав коту на ганку
До хвоста консервну банку.
В татів трактор вмить забрався,
Й по картоплі покатався.
На таку діяльність сина
Появилася лозина.
Вмить все стихло, посмутніло,
В здивуванні оніміло.
Посіріла й літня днина:
«Де ж поділася дитина?
Чом ніхто не бешкетує?» -
Це усіх кругом дивує.
Півень виліз з гарбузиння,
Й до курей побіг з сумлінням.,
Квочка вибралася з сітки,
Й ну квоктать: «Ко-ко-ко, дітки!»
Кіт Телесик виткнув носа,
Хоча й зирить у двір скоса.
Шибка є вже в баби Мусі,
В баби Маньки ж гуде вусі.
Відповідь на всі питання
вам дамо без зволікання:
За діяльність отаку
Влад давно стоїть в кутку!
2 серпня 2003
