Повертатись в самотню квартиру
де пітьма
напівсон
алкоголь
доведеться
бо що я вмію?
Лиш смичок терти об каніфоль
Не кажу вже про спроби втечі
що невдало колись були
Я не знав що тоді
до речі
намагалась мене ти знайти
Темні привиди з’їли сонце
Розум спить
Не п’яніє душа
І під шкірою бродить стронцій
і думки мої як анаша
Я вбираюсь у шати ночі
та іду на вогкий проспект
що вповзає вужем під сорочку
і затруює мізок вщерть
Я шукаю тебе по алеях
серед листя
опалого в дощ
на флетах
де пакетики з клеєм
поміж сутінок
серед площ
Зазираю ув очі повіям
впізнаю тебе лиш на чверть
проте жодна з них не зрадіє
бо нагадую їм про смерть
Та настромлюючись на поразку
я все рівно тебе знайду
бо не вірю в реальність і казку
вірю тільки в любов твою
що сильніша за звіра і Бога –
бо у Бога багато їх -
а у нас одні руки і ноги
і любов лиш одна на всіх
Повертатись в самотню квартиру
ще зарано
іще не час
Я сміюся у цю хуртовину
Я радію за всіх і за нас
І нехай ще тебе немає
чи ще не родилася ти
я про тебе тепер все знаю
як про світ
і життя
і зірки
збірка "Небесний оркестр"