рідко щось пишу в такий час, але "раз в пів року і мітла стріляє". фільми також дивлюсь рідко, частіше тематичні відоси на ю-тюбі. та, на диво, цього тижня мене прорвало аж на дві картини, що характерно - одного року виходу на екрани(тільки пишучи цей текст звернув на це увагу). так от: є просто хороші фільми(для прикладу"#драйв", який я переглянув першим) і такі, про яких хочеться писати рецензії(як от "#стыд", фінальні титри якого побачив декільки хвилин тому. про нього і піде мова нижче.
інколи мені здається, що деякі фільми, книги і т.д знаходжу не я, а вони мене. щось подібне відбулось і в даному випадку.
ще перед початком перегляду картини на стіні були прикріплені картинка з аудозаписом, яких поєднувало одне слово - "shame".
тепер з впевненістю можна сказати, що вони перетворилися в новноцінну рецензію.
тепер по-темі: в головних ролях майкл #фассбенер і кері #малліган(славнозвісна #дейзі бюкенен з "великого гетсбі"). першого, доречі, в подібній драматичній ролі бачу вперше і, чесно кажучи, приємно вражений.навіть більше - мені здається, що брендон в його виконанні виявився настільки переконливим, що його без докорів сумління можна ставити в один ряд з чарльзом бронсоном, зіграного томом харді, а саме кіно можна назвати "фільмом одного актора"
все інше, включаючи сюжет, операторську роботу, музичний супровід, емоційну навантаженість і навіть фінальну сцену на якісно високому рівні.
єдине, що надокучало мені майже протягом всього часу перегляду - страх, перед чим...спробуйте відчути самі. дещо забігаючи наперед скажу, що, на щастя, все виявилось значно простіше; втім, не так вже і просто - одна з сцен все ж заставила мене пихтіти від обурення. проте, негативні емоції - також емоції.
варто також звернути увагу на насиченість сексуальними сценами, тому моралістам, мусульманам і маньякам дну картину не рекомендую. всім іншим - welcome!
