Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ірина Лівобережна: Осенняя грусть - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От і потеплішало на душі.
Променистий менестрель, 12.10.2015 - 11:21
Перемены, как и в насНастроенья тени Кто во что сей миг горазд - Миги скоротечны... Лавинюкова Тетяна, 12.10.2015 - 10:34
Привіт, моя поетесо! А я знаю, звідки надійшло до тебе натхнення на цей вірш! Але:В глибині нуртуючого соку Відчуваю я невпинний рух… О, моя розрадонько висока, Мій високий оберіг і друг! Непорушний, незворушний зовні Ти живеш напруженим життям, І твої бруньки застиглі повні Передвістям і передчуттям. В них дрімають, як дитя в колисці, Ждуть, коли настане слушна мить, Фантастичне п’ятипале листя І конічні свічечки суцвіть. Мій каштане, навіть в шапці снігу Про майбутню мрієш ти весну! Скину я думок зимове іго, Пробуджусь для радості зі сну. © Т.Л. (з раніше викладеного тут) Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таню, як гарно, що ми так добре одна одну знаємо. Обожнюю твоє - про каштани. |
|
|