Я б обійняв,
Проте боюсь поразки,
Що відштовхнеш від себе,
Скажеш: «Стій!»
Я б цілував,
Та ти – німа від ласки,
Хоч все говорить:
«Краще йди у бій».
Я б не пішов,
Якби закрила б двері,
Я б не кричав,
Коли встромила б ніж,
Я б не писав
Про тебе на папері,
Я б стер дурні думки
В житті скоріш.
Якби з`явився б
Хоч єдиний шанс
Аби на мить
Мене ти зрозуміла б,
Я не хотів
Не бонус, ні аванс,
Я хтів лише
Щоб ти мене любила.
Я не будую планів
На майбутнє,
Я не рахую
Ні годин, ні днів,
Керує мною
Почуття могутнє,
Хотів палати
З очей твоїх вогнів.
І знову сни,
Де знову лише ти,
Ти знову кличеш
За собою в путь,
Я так хотів
З тобою далі йти,
Та проти мене твої
Слуги пруть. (Наївність та печаль)
Я, мов дитина,
Прагну нову зустріч
Аби хоч бачити
Твої яскраві очі,
І боязні
Стараюсь дати відсіч,
І зрозуміти прагну
Що ти хочеш.
Задавсь питаннями
І наче знову,
Настала осінь,
Чи, може, вже й зима,
Мені то дасть,
То відбирає мову
Стара й знайома
Почуттів тюрма.
