|
Свої слабкості люди називають почуттями. Любов - найстрашніша з них. Це невиліковна інфекція, яка з часом нікуди не щезає, а тільки спричиняє ускладнення. Любов - це вампір, що п’є твоє життя по краплині, доки не викине на смітник суху і непотрібну оболонку - тіло. Бог нагородив людей любов’ю, але забрав навзаєм інше - життя. Бо вони несумісні. Насправді, живуть лише ті, хто ніколи не любив по-справжньому. Ті, хто любив, знають, що таке смерть. Любов змушує дивитися на світ очима, що не відають прижмуру, тому й сонце світить надто яскраво, тому й вітер зарізкий, тому й весна пахне божевіллям. Любов змітає все на своєму шляху, трощить, лютує, як потужний вихор, розкидаючи на всі боки клапті самотньої душі, перетворюючи її то на квітучий сад, то на пустелю.
Любов поступово затоплює всі тріщинки і шпаринки твоєї душі. Враз на очах з’являється дивна полуда, вони втрачають здатність тверезо бачити, вони тепер задивлені вглиб, вони світяться таємничими променями, від яких запалюється навколишній світ. Десь зі споду визріває, ворушиться, накочує нечуване раніше тепло, яке огортає все твоє єство, заколисує, присипляє розум, наснажує тіло, тривожить душу. Це тепло ллється назовні, зігріває близьких і дальніх твоїх, виблискує в дощ і яскравіє на сонці. Почуваєшся велетенським вогнищем, що палає на вістрі найвищої гори. Подих вчащається, ноги постійно зриваються на біг. Ти ладен кричати у вуха перехожим ім’я коханої, наповнюючи тишу найсвятішим буквосплетінням, в якому закодоване твоє щастя. Ти поспішаєш чимшвидше перебути ніч, аби вбігти у новий день свого кохання. Ти бажаєш поділитися радістю з усім світом, тому в цей благословенний час щедруєш, почуваючись господарем простору. Лише зараз вповні відчуваєш, що живий! Душу пронизують мільйони дзвінких і прозорих джерельц, котрі змивають з тебе бруд минулих невдач. Ти готовий до двобою з часом, бо в коханні він непотрібний.
Любов - це наркотик, сильніший за життя. Бо життя іноді набридає, а любов - ніколи. Ти чуєш прекрасну пісню, яку сам склав, але насправді вона існує від початку цього світу. Це примха Великого Композитора, а ти - лише звичайний музика у цьому талановитому оркестрі.
ID:
612018
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.10.2015 16:59:34
© дата внесення змiн: 08.10.2015 16:59:34
автор: Валентин Терлецький
Вкажіть причину вашої скарги
|
Приємні роздуми... Так що таке любов, гармонія протистояння душі і тіла... Чого в ній більше - гіркоти чи солодощів? 
