Під вересневим дощиком я повністю промок,
Краплинками стікає у хаосі струмок
Рельєф обличчя лоскітно собою обійшов,
Ті крапельки дощу я не один знайшов...
Крокую тротуарами залитими дощем,
Однак бордюри вижили, он бачу я їх ще,
А поряд пропливають машини по шоссе
І їм на все байдуже, практично на усе.
І метушаться люди поспішно хто куди,
А у руках тримають від дощику зонти
Хоч є і екстремали такі ж як мабуть й я
У нас в руках не має від дощику зонта
Погода пречудова в ній певний позитив
Хоча немає його вже дощик змив)
Це осінь любі друзі не добра і не зла
Вона це унікальність як і усе життя)
