Життя іде, і ми підвладні часу...
Не гай у ньому жодної з хвилин.
Носи життя, як дорогу прикрасу,
Яка ніколи не зрівняється ні з чим.
Ірина Лахоцька
Життя іде і за вікном вже осінь,
Тихо так, ступила на поріг.
І з сивиною, мене знов відносить,
На початок всіх моїх доріг...
Життя іде, стікають дні і ночі,
Губляться хвилини і роки.
Згадались ті, давно забуті очі,
Але поміж нами, вже віки...
Життя іде, стікає час по волі,
І на обрії, нові літа.
Чомусь згадались, наші різні долі,
І та, наша осінь золота...
