А я натягаю струни,
відтягую час
і стиха пхикаю…
У валізу збираю враження,
І похапцем тобою дихаю…
Але осінь, робота і зобов’язання.
Але засмага, ластовиння, згорілої спини мазання,
звабливі сукні,
смішні пальці у лейкопластирі,
помада на пів номері зламана,
і печиво Улюблене з «Домашньої кухні»,
і еклери з «Цукерні»,
і незнайомі «Міццукіні» запахи…
І той «Бандит» що нас з тобою клеїв…
Вдало.
Одна пляшечка на двох темного Robert –а Piguet-а
І білі сліди від купальника,
І туші сліди під дощем розмивання,
І чорнобривцями милування….
і чур, не плакати...
Але осінь…
Я заплутуюсь у тебе на кінчику літа,-
У павутині недолуга комаха.
Дзизчи - не дзизчи,
А літо з’їде,
З’їхало грайливим дощем з даху.
До щему прикушую пальця,
Згризаючи останню печининку літа,
Моя валіза повна, повна капців,
Які за червень-серпень я стоптати встигла…
А десь згори подають мені хмари,
Пухкі і солодкі, немов зефір
А небо, небо синє, тебе б забрати,
У шухлядку, немов сувенір.
Але осінь…
Панчішки...
Кашемірові шалики…
11.09.2015р.