|
У вас буває так, що прокинувшись зранку, уже відчуваєш, що немає сил... Ось так і сталось сьогодні з і Алісою... На календарі була неділя... Голова була кам'яною, тяжкою, вона тягнула донизу, хотілось не вставати з постілі, весь день лежати, включивши якісь відео, просто як фон... Хотілось скрутитись в малесенький клубочок і не дивитись ні на годинник, ні на телефон... Але вставати було треба. Потрібно було привести до ладу приміщення, себе врешті-решт... Отож, дівчина рішуче піднялась на ноги. Годинник на поличці демонстрував на своєму електронному табло пів на третю дня... "Боже, я якесь ледащо", - десь в голові лунав тихий голос совісті. Так, єдиний вихідний і оце так його проводити, це просто марнувати час. Надворі вже повноцінно у свої володіння втупила осінь. Дощ накрапав, хмари завоювали весь небесний простір. Мелодія дощу відбивалась аналогічним гучним відлунням душі. "А колись же я любила дощ, насолоджувалась ним, споглядала як повільно він змиває всі сліди на асфальті. Колись, я розуміла Ремарка, що говорив: "Я, наприклад, люблю, коли в неділю йде дощ. Так якось більше відчуваєш затишок". Але не сьогодні. Ці опади якось гнітили, вводили в депресію, затягували моє ще яскраве вчорашнє небо своїм чорним наметом, закривали літнє пекуче сонечко власним сірим плащем". Осінь настала, як люблять говорити наші комунальні служби, несподівано. І так мало було того цілющого і розжареного літа, що хотілось би ще хоч ковточок полудневої спеки. Але ця гонорова пані, ніяк не бажала віддавати ні хвилини своєї днини, листя поволі почало жовтіти й падати додолу, а прогноз синоптиків не тішив відсутністю опадів. Тож, потрібно було підготуватись. Почати діставати з балкону теплі речі. Ось, за що я напевне люблю осінь, так це за затишні светри, за зручне взуття, за каву, що посеред такого дня виглядає як еліксир.
Аліса поволі відчинила дверцята лоджії, де стояла її улюблена шафа-купе, хоч і малесенька, але в ній, як в дівчачій сумочці-клатч, могли поміститись безліч речей. Тож, ось і настав цей момент, пора діставати всі ці пальто, плащі, кардигани, в'язані светри, рубашки, ботинки, закриті туфлі... А ось десь там серед купи вішалок, вона побачило своє стареньке сіреньке пальто, на якому був все як і раніше зверху примотаний кораловий шалик. Боже, скільки ж часу я його навіть не діставала звідси. Не кажучи вже про те, скільки не вдягала. Скільки ж спогадів пов'язано з ним. " А цікаво, я ще в нього влізу?"- фраза, яка десь на рівні підсвідомості виринає в дівчаток, коли вони бачать свою улюблену стару річ. Знявши прозорий целофановий чохол, Еліс почала примірку. Із того часу її фігура не набула особливих змін, а, отже, вона без проблем застібнула на собі ґудзики і стала до дзеркала. Картинка в люстерці була досить кумедною. Дівчинка в домашніх капцях, з гулькою на голові, в коротесенькій піжамці і пальто. А воно все таке ж. Злегка приталене й м'якеньке. "І чому я його перестала носити?" Аж раптом рука в кишені намацала щось. Аліса опустила очі і витягнула знахідку. Це ж блокнот! Той самий сірий, пошарпаний, той самий в якому було стільки написано-переписано. Де були якісь вірші, ідеї, переживання. Де рядками поставала проза, де не ховались емоції. Де виливалось пережите за день. Де на початку значився виведений олівцем підпис "Спілберг", а в середині містились мрії юності. Скільки ж часу минуло, як в останнє тут було бодай щось написано? Невже пройшло вже 3 роки?.. 3 роки, за які багато чого змінилось... Аліса стала дорослішою. Та що там, Аліса. Цілий світ, країна пережили стільки змін, що інколи здається, що все те, що колись описане у цьому маленькому блокнотику було в іншому житті. А що ж там? Як цікаво зазирнути до думок себе колишньої. Перечитати і дивуватись, що це твої слова, твої фрази, переживання. Подивитись, що і як було з тією, ще мрійливою собою.
Заглиблення в спогади перервав спочатку розряд блискавиці за вікном, а потім і дзвінок в двері... І Аліса пішла дивитись, кого це принесло в таку погоду...
ID:
605200
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.09.2015 15:36:01
© дата внесення змiн: 08.09.2015 15:36:01
автор: Sama_po_Sobi
Вкажіть причину вашої скарги
|
