Ти знаєш, як болить?
Чи знаєш як мене розриває?
Як воно мені гнітить…
Цей дикий біль пожирає.
Мою душу і всього мене,
Ці сотні й безлічі питань
Почуття як лютий звір дере
А в купі руйнують без вагань.
О горе, як воно в мені болить,
А як згадаєш, що прийде вона,
І добиває кожна нова мить,
Коли прийде нова, жива весна.
Але чи варто себе питати,
Чому все так, а не інакше?
Не варто й сумніву мати,
Винен лиш я, а як же…
І все одно і так все ж крає,
Все питаю, «Хіба це все моє?»,
А серце то свою правду знає,
І кричить: «То все твоє! Твоє!»
І далі болем мене губить,
Кров’ю біль мою мені несе
Людяністю, багрянцем труїть,
Натяк, що людина ще в мені живе…
Знаєш, а продовжую з болем жити,
І все життя не те! Не те! Не те!
Я кричу і знаю, тобі не зрозуміти.
Чужим чуже життя нажаль чуже.
І знову кожна нова мить
Випробовує моє терпіння
Лють кипить, мене все бісить,
Купа поглядів без розуміння.
Це все зі спокою виводить,
Розум й руйнує й зносить,
А тим часом душа просить:
«ДОСИТЬ! Досить! Досить.»
Невже для вас так складно
Просто дати всьому спокій?
Щоб і вам, і серцю було ладно.
Дарма. Ви все одно жорстокі.
Що всі ці люди, дикі звірі,
Що те ж серце підступне,
Розум у обох в зневірі,
Обом правда не доступна.
А ти це знаєш? Чуєш? Відчуваєш?
Чи відчувалось щось в тобі таке,
Про що ти навіть гадки не маєш?
Щось не нормальне, страшне й нове…
Страшно чи ново, не важливо,
Більше питаєш, менш відповіси,
Жаху лишитись неможливо,
Адже в жаху стільки краси...
І я тебе знову питаю,
Чи ти знаєш, як болить?
О, ти знаєш, як розриває.
Моє божевілля в тобі вже горить.
ID:
603988
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.09.2015 21:23:48
© дата внесення змiн: 03.09.2015 21:23:48
автор: Rocusan
Вкажіть причину вашої скарги
|
