Все збиралося на дощ, на зливу,
І тиша, тиша – тільки вітер, гомонів…
Ти йшла повна смутку та вродлива,
Вродлива, наче мрія… Із забутих снів…
Вітер колихав твоє, волосся,
Дощ досхочу шалено, палко цілував…
І мені чомусь, тоді здалося,
Що неначе… Колись, тебе – стрічав й кохав…
Здалося, що ми були знайомі,
Та вже колись стрічались, в іншому житті…
Серце зупинилось у судомі,
Лиш мить… Тай досі, пам’ятаю, очі ті…
Все збиралося на дощ, на зливу,
І тиша, тиша – тільки вітер, гомонів…
Ти йшла повна смутку та вродлива,
Колись моя кохана… Із далеких днів…
