Я сум збирала.... Сонце так привітно
твоїм теплом торкнуло серця....
Любов здмухнула десь із денця....
Гримас байдужих не злякаюсь світу,
Ти-є!
Рай забувала... З розпачем минуле....
все з днів ловила трепетно пустих...
З цілунків вітру знов отих палких
легенько уст твої́х смако́м війнуло....
Моє...
Стирало щастя контур в сірих буднях....
безсило билось об повинність....
В тобі свою знайшла невинність....
...Засни!... І той політ в п"янких безоднях...
...твоє....
як ширшає і глибиною повниться Твоя творчість, панночко люба наша! ти в пошуку і нових форм, і нових тем, щоби виразити душевний стан, щоб вословити всі почуття свої.
такому можна тільки радіти!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так гарно, тепло стає коли хтось переймається твоїм, щиро і привітно вітає невмілі кроки...
Касьяньчику, твоя підтримка безцінна, вдячна за неї!
ох і красиво ж ти пишеш,Мар"янко 