- Час настав, синочку, спати.
- Мамо, темрява страшна.
Можеш казку розказати,
Де від світла гине тьма.
- Добре, сину. Слухай міф,
Як був створений наш світ.
До усіх початків світу Морок був, густа Пітьма.
Ні землі, ні сонця-світла – ніч усюди залягла.
В ній блукало вічне Око. Натомившись від шукань
Краю Тьми, воно спинилось. Потекла Роса-Сльоза,
Народивши Першобога – птаха Сокола Ясного.
Він промінням золотистим осявав усе навкруг,
Розпустивши дужі крила, птах зробив над Оком круг,
Уронив Сльозу на нього в колір золота ясного –
Утворивсь великий острів серед Мороку. У простір
Впала срібная Сльоза – то була Жива Вода,
Озерце вона створила – чисте-чисте, Тьмі на диво.
Із зеленої Сльозини взяв початок світ рослиннний.
Сів тоді у травах Сокіл та й замислився глибОко.
Думав довго він. Тьма часу збігла. Та одного разу
Сокіл жолудь золотий зніс і в землю посадив.
Сталось диво: Дуб крислатий з нього виріс і багато
Молодильних яблук дав, щоби світ весь вічним став.
Світло полилось яскраве, весело усюди стало.
Сокіл так прорік: «Я Вирій сотворив. І тут віднині
Буду вічно існувати, аби світом керувати».
- Добра казка твоя, мамо!
Але ще скажи: чому
Проганяє світло завжди
Чорну темряву-пітьму?
- Темряви тоді немає,
Як лелітка в ній палає.
- А в душі пітьма буває?
Як тоді із нею жить?
- Так, аби того не сталось,
Треба всіх людей любить.
Якби ми на подібних творах ростили дітей...дарували більше світла,ніж покарань...мали б націю...треба такі гарні дитячі твори пропонувати для садочків...шкіл...можливо збірочку гуртом...а Вам ,Іринко дяка за чудові твори..
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хтось біля вас має, має неодмінно вирости людяним і добрим, мудрим і в любові серця вашого. а хто п"є від любові справжньої змалку - сам джерелом невичерпним її стане
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Успіхів, Іриночко! 
гарно образно 
