тіло помирає
та душа хоче продовження
ти конаєш у безвиході
та її насправді не існує
відриваєшся від землі
болючише вдаряєшся об землю
круговорот життя
так було, є і буде
ніщо не вічне
та не кажи брехні
ми поговорим завтра
день, який непідвладний нікому
закрийся від інших
пізнай себе сам
ти втрачаєш надію
і отримуєш самого себе
заглянь у очі
ті, що в дзеркалі
подивись у душу
якщо її зберіг
не покидай лиш те,
в що віриш й любиш
і відрікайся тих,
хто забирає в тебе цю любов
що відчуваєш?
біль, ненависть,
знесиленість, тривогу?
а може силу, мужність і свободу?
самотність в тебе не зайшла?
проста тривога посіла на кошмар життя
від страху не лишилося і сліду
горить у тобі та іскра до життя?
спинись! безсилий у світах ти
ніхто не запитає як ти
і не згадають в безхмарні й світлі дні
забий на них й не повертайся більше
тобі здається, що більше не болить
що вже пізнав безсмертні болі
що вже ніхто не в силі привідкрити
твої страждання рокові
і кожен день мільйони рук, очей і душ
входять в тебе і виходять
ніхто не знає, що несе
яке свавілля чинить проти тебе
коли втекти нема куди
ти думаєш зламатись чи боротись?
та кожну ніч я залишаю це життя
і кожен ранок прокидаюсь знову
писати легше, ніж сказати
тому, хто не знає, хто ти
кому потрібні тільки машини
фігура, губи і банкноти
ти такий?
тобі не повезло
тікай з абсурдності подальше
але не зможеш ти, не смій
так бісять фігуристі тупі дури
і довгоногі шлюхи на шпильках
нас бісять тупість й дурнота
та з кожним днем нас стає все більше
ти не такий?
то хто тоді ти?
надіюсь іскри слів і розуму горять в тобі
бо мода на це не пройде, як не мрій
і хочем всі ми мускулистих й довгоногих
бо хто ми "там", якщо ось "тут" потвори
кому тут діло до душі
та вірю в те, що є між нами ЛЮДИ
