Чомусь не відважився Ти
Написати того листа мені рукою -
Сипонути на аркуш
Свою погребальну жменю.
Ти набрав його, ніби оффлайн-грою
Було Твоє текстове "Одкровення".
Півтора інтервали - Тобою заданий ритм,
Дозволена частота мого серцебиття й дихання.
Абзац - право на глибший вдих,
Аби артерій не рвала кров розколихана.
І най-найприкріше те, що брехав й собі -
Безбожно? Набожно? Зараз не має суті.
Але тоді to be або not to be
Шрифтами Wordу значилось на розпутті.
По-хірургічному розчекрижений мрець
Минулих-на-майбутнє спільних проекцій.
Лист-епілог, або банально - Кінець.
Шкода, "Delete" не натиснути у серці...
