Вбивство як вираз любові?
Це методи нові,
Пальці в крові,
Отрута в кожному слові...
А якщо любов спосіб убивства?
А якщо це новий спосіб мисливства?
Гіркі яди минулого
Спочивають на зворотньому боці теперішнього,
-Я уб’ю тебе, чуєш?!!
А у відповідь лиш марево нескінченності,
Нездоланності, незбагненності.
-Я люблю тебе, чуєш?!!
А у відповідь – лиш одні неприємності.
Наче стрімкий удар молотом,
І посипались іскри золотом...
Лежить наче щойно з божевільні,
Хіба вартує усе це того, щоб ми були вільні?
Хіба вартує усмішка пострілу?
Навіть якщо куля срібна
Із зоряним порохом?
Думки збиті ворохом...
-Я домагаюся тиші, чуєш, тиші!!!
-Добре, я спитаюсь у про неї у летючої миші,
або в кажана крилатого,
пародії на ангела ...
До речі що є пародією на чорта хвостатого,
Або рогатого?
-Я не хочу щоб сутінки стали хворобою,
і щоб мене вважали неробою.
Ненависна пропасниця,
А над головою – хурделиця, вихор.
Це мені зняло дах...
А тобі? Ти теж гуляєш по ночах?
ЖАХ!
Опромінення малою дозою,
І що сталось з мімозою?
А якщо дозу збільшити,
Що буде з усіма квітами?
Вбивство – це вираз вбивства,
Кров – це вираз крові.
Жадобою і примхами не виразиш любові,
Жадобі – жадобу, злобі – злобу.
А у мене лиш сльоза на наші хвороби,
Гірка сльоза, отруйна,
Пам’ятай – душа дуже чуйна...