Розкидала чари осінь чарівниця,
Вибирала долю кожному свою.
Та й наворожила на осіннім листі,
На моє нещастя, на мою біду.
Та й наворожила зустріч із тобою,
Відібрала спокій, додала тугу.
Знову на світанку ранньою росою,
Я до тебе лину, я до тебе йду.
Мрії мої мрії, барви веселкові,
Зустрічі вечірні та нічна туга.
Ти не посміхнешся мені загадково,
Сама найдорожча і така чужа.
Розкидала чари осінь чарівниця,
Вибирала долю кожному свою.
А мені щоночі знов і знову сниться,
В чистім полі маки, я зтобою йду.
