...і як що ти зараз у формі
волію пригорнутись до неї,
притулити свої долоні,
шоб вона обвила мене,
заповнила своїми кольорами,
шоб замаскувала,
лишені тобою, шрами.
з’єдналася з моїм власним тілом,
приросла до моєї шкіри
так, як я завжди хотіла.
хай вбере мене усю,
як дощову воду,
як дим спалених тіл,
як нічну прохолоду.
я би воліла й сама стати нею:
зеленою та брудною,
шоб завжди могти лишатися на тобі,
лишатися із тобою.
бути частиною заглушених
військових маршів
щоби ти завше мене відчував на собі,
шоби завше мене чув і бачив,
щоби ти прожив в мені все життя,
а по тому
хай в ній, хай без неї
вернувся до мене
додому.
