Я, напевно, народилася не в ті часи...Мені давно вже не 5 років, і не 10...Проживши стільки,оглядаєшся і думаєш:а хто я?чого взагалі хочу?...,і не можеш відповісти...
Ти бачив багато людей,зустрічав сотні характерів. Для жодного з них ти не став кимось...Яка дивна річ час... Він губить надію і вбиває мрії. Твої дитячі бажання збулись: ти став дорослим,можеш робити,що хочеш! Але у тебе немає бажань...Єдине,чого ти прагнеш - повернути час...Знову бути 5-ти річною дитиною і вірити в чудо......Проте,бажання небезпечна річ: ти хотів дорослого життя! Так хотів!Чому ж зараз ти ладен втікати і ховатися від нього?!!
Суспільство...яке слово!А яке глибоке значення!...еволюція...ріст...розвиток...Ще одна видумка? Ти проживаєш день,розуміючи,що не досяг нічого...ти не став ні на сходинку вище...ти просто викреслив в календарі ще одне число...
Всі ці люди...вони оточують тебе повсякчас...ти бачиш їх кожен день. А чи є ти кимось для них??? Їхні усміхнені обличчя скорчують насмішливу гримасу ще до того,як ти встиг відійти...Ти ніхто для них...У них свої принципи...ідеали...Тебе вважають божевільним...просто так...без пояснень...ЗАДУМАВСЯ?!! Скількох пальців достатньо,щоб перерахувати твоїх прихильників? І однієї руки буде предостатньо...
Це суспільство!так!Це високі моральні якості,...чесні манери,...правильність,...манірність... Вони справді такі жорстокі,чи це маска,яке не дозволяє відчувати біль?..
Суспільство...Хтозна,може й так...Може просто ти не потрібен йому!...Тебе народили для масовки...Для рівноваги...Все ж повинно мати певний баланс...тут те саме...Є суспільство,а є ти...нещасна його тінь...відбросок...те,чого не змінити...Ти живеш-то й живи собі...Чого вимагаєш?...Чого просиш цукерок, якщо для тебе залишили хліб?...Великим людям-велике, тобі-решту...
Я, напевно, народилася не в ті часи...
