Розкажу я тобі про своє накипіле ,
ти послухай мене ,ми для цього присіли ,
Як себе я відчув сильно розумом вільним ,
я ще цього незнав ,а я став божевільним .
Як побачив в стіклі я смішного ізгоя ,
Ти послухай мене ,може це параноя ?
Він ридав мов дитя ,то кричав то кривлявся,
Потім різко замовк і єхидно спитався .
Ти навіщо рахуєш ,свої грішні роки ?
Всі спокійно живуть ,ти живеш навпаки .
І загублений ключ від закритих дверей ...
Ти знайшов від кімнати безсмертних людей .
Розкажи все мені ,що тобі розказали ,
не мовчи ,ти все чув ,і вони не мовчали .
Там художник старий ,там поети сиділи ,
там пророки світів , тихо щось шепотіли .
Я все чув і вони мені правду відкрили ,
через що їх усіх в тій кімнаті закрили .
Вони бачили все, все давно вони знали
страшну правду світів і мені розказали.
Як останій пророк мені все розказав ,
дідуган попросив щоб про все я мовчав .
Лиш болючим віршом можу я говорити ,
все що знають вони ,і з чим вічно нам жити ...
