а потім він продасть будинок,
і все що було у ньому:
дзеркало, що висить при вході,
шафу з верхнім одягом, і сам одяг.
продасть усі спогади,
бо ж усі ці дрібниці - спогади.
продасть шрами на столі від ножа,
бо вона забувала різати все на дошці.
продасть зарубки на дверних пройомах,
засушених мух між віконними рамами,
стелю з дивною плямою,
вона постійно просила її стерти.
продасть кишеньковий годинник,
що загубився між паркетинами спальні,
і вона його довго шукала, й плакала,
а потім знову шукала і так до самої смерті.
продасть ліжко в якому вони обнімались,
в якому вона наостанок йому говорила:
- дихати важко. дихати. налий мені чаю.
але так його й не допила.
продасть себе, бо в цьому будинку - він
у кожній шпарині, у кожній вкладеній дошці.
продасть, аби не прокидатись щоночі
і не шептати: "кохана, принести чайочку?"
02.04.2014
http://vk.com/annika_ly_diary
Занадто щось сумне.
