Систематично, знову, як завжди
Роблю помилки
Впевнено й завзято.
Шукаю злочину небачені сліди,
Та прагну всі свої тили контролювати.
Допоки порсаюсь в минулому житті,
Втрачаю дійсність і омріяне майбутнє.
Зникає все, неначе в дивнім забутті.
Мета і ціль в житті давно уже відсутні.
Додолу руки, очі в небо – наче сон.
Я наче в сповненій примарами кімнаті.
Шукаю вихід, б’юсь об стіни в унісон
з серцебиттям ,
дивуюсь новій неочікуваній втраті.
02.04.2015 року Лариса
дякую, що завітали
