Все що ми втратили в дорозі,
Незримим лишиться для нас.
Зійшли на нуль усі пригоди,
Зійшов до мінімуму час.
Так спішимо, щоб не спізнитись
В куточках світу побувать...
Скоріше виїхать, пожити,
Чи пять хвилин, чи років пять.
Але життя- це "шлях " людини
Дорога безкінечна до пори.
Колись ми всі кочівниками
І авантюристами були.
В дорозі все пізнатись може,
Там пройде перевірку друг.
І пройде все, що так тривожить
Бо ж загартовується дух..
Але прикутими до крісел
Рослини справжні стали ми.
Пройшли часи мандрівних пісень
Бо ж ми колись були людьми.
"Где еще мог почувствовать себя свободным житель этой вечно несвободной страны? Лишь в дороге, где ни барина, ни начальника, ни семьи."( Борис Акунин "Нефритовые четки")
