Шумлять тополеньки під "градами" в повітрі
І рученьки до неба підіймають!
Там журавлі курликанням прониклим
Над Україною розгублено літають...
Бо в України - чорная хустина
І плаче батько- мати у молитві
Вже не одного поховали сина...
В журбі калинонька і вербонька поникли.
Вечірня зірка полум'ям займеться
Під Волновахою, в Попасній, у Пісках...
Там кіборги з летовища Донецька
Лягли на недожатих колосках...
Вони вставали з попелу і диму,
Хоча бетон розсипавсь у кришталь.
У цих боях вистоює Вкраїна,
Загартувалась українська сталь...
І враз- імлою марево зробилось-
Мить переходу з Часу підійшла...
Зозуля-птаха відлік зупинила...
І...в Вічності кувати почала...
Розповіла про славу, честь і гідність,
Про України славних вояків.
І як чиясь байдужевбивча підлість
Не дасть герою жати колосків.
І що гарантій світ не пригадає,
Не чутиме, як вороння кричить...
Європа байдуже за всім спостерігає
І, як завжди, знущаючись, мовчить.
Пообіцяє співчуття й прихильність,
Терпіть приниження поборами ганьби...
І нагадає - не втрачати пильність,
Бо ж наших внуків схоче у раби!
Кремлівська погань крові зажадає-
На смерть пошле дітей за мідний грош...
І впевнена у грі, бо добре знає,
Про що писав Волошина "Китёж":
" Они пройдут, расплавленные годы-
Народных бурь и мятежей...
Вчерашний раб, усталый от свободы,
Возропщет, требуя цепей..."
І тільки ти, мій праведний народе,
Розбити пута здатен назавжди,
І вибороть Велику Перемогу!
Дай Боже, сил тобі, з роси й води!!!
Хай зазвучать всепереможні дзвони
Гартованим в боях міцним пластом!
З Полісся - в Крим,з Карпат- до териконів
Благослови, Господь, Своїм Хрестом!!!