Літо чистих надій промайнуло над світом,
літо з мрій-пелюсток, моє зніжене літо.
Літо вистиглих зір, сніжно-білих печалей,
повернись на поріг з неокрилених далей.
Чепури мої дні в росяному серпанку,
аж до згуби голуб свіжим дотиком ранку,
Хай сп’яніють уста від жагучого трунку
і в обіймах твоїх я жадаю рятунку.
Літо сонячних днів і жасминного цвіту
відцвіло, відгуло, тільки пам’ять про літо
вічна, мовби весна, хоча й осінь у гаю,
в золотих пелюстках все ще літо шукаю.
́
