Рідна мова моя – мов криничка,
В ній цілюща священна водичка:
Усіх спраглих вона напуває,
У серде́нько добро засіває.
Рідна мова моя – мов матуся:
Щирим словом до неї горнуся –
Приголубить, попестить, зігріє…
І сумує зі мною, й радіє.
Рідна мова – мов сонечко ясне:
Світить, гріє й ніколи не гасне!
Наче вітер… Неначе хмаринка…
Ні, немов під віконцем калинка…
Ніби квіточка дивна в садочку…
Мовби дівчина красна в віночку…
Я нап'юся живої водички
Зі святої колиски-кринички,
Уклонюсь низько сонцю й хмаринці,
Посміхнуся красуні калинці,
До матусі міцніш пригорнуся,
До слів'ятка-слівця притулюся –
Хай цвіте, пломенить калиново
Українська моя рідна мова!
ось за ці слова, за кожне з них сотню разів пальчики ваші обцілував би! бо і спавді, мова ваша - такий скарб солодкий, такий різнограневий, такий дорогоцінний, і так прикро, що більшість українців або не знають її, або й нехтують в розмовах, в письмі, ось тут, на порталі, в творчості. так можна і потрібно писати поету на всіх мовах, що володіє, і вчитися б ще й інших, але своя має бути перш за все, понад все!
отож: цілую ваші пальчики!
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О Касьяне, засоромили мене до неможливого! Сердечно дякую Вам, любий красномовцю!
А вот чтобы Вы запели, если бы родились в племени Мумба-Юмба, где всего лишь 300 слов в лексиконе?
А ведь человек не выбирает, где ему родиться.
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно ж, не вибирає, але як би добре не було де-небудь, вдома(навіть із 300-нім лексиконом! ) почуватиметься, думаю, краще, якщо там його сім'я, родина, друзі...