Князі у неї як вовки, що викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь.
(Єз 22:27)
Він від землі прийшов чужої
В зеленім й білому конвої,
Зробив війну і брехень тьму –
А многі моляться йому…
Хто ж вам казав, що він хороший,
Що дасть народу силу грошей,
Що він веде набожні речі
Що підставляє бідним плечі?
А він же – злодій та лихвар,
Він ніс давно дере до хмар,
Він окрада своїх весь час
Для пихи, замків і прикрас!
Хто ж вам сказав, що він правдивий,
Що щирим потом росить ниви,
Що молить Бога кожну днину
За бідну скривджену людину?
Та він клепа собі ж корону
Для імператорського трону
На крові й зламаних кістках –
І прагне слави у віках!
Хто ж вам сказав, що він спасає
Нещасні душі в нашім краї,
Що в нього щира допомога
І що він – посланець від Бога?
Не посланець! Він – сатана!
Він чашу вип’є всю до дна,
Що на крові і на брехні
Дає народу в оці дні!
А ви лепечете про нього,
Як про спасителя святого –
Для вас чужинець має міць
З його ж підступних небилиць.
Та ви ж – сліпці! Сліпі до краю:
Вам правди Божої немає,
В чужинця брехнях все спите –
А гріх манкурства ваш росте.
15.02.2015 року
