як життя завмирало
в антрактах,
й прикривало морозами
крижі,
мою юність вбивали терактом
в волновасі...
чи десь у парижі.
пеленали у кітелі
друзів -
у оркестр канонад
відправляли.
в посадковій роздробленій смузі
все тряслись
близнюки-термінали.
як майбутнє вдивлялось
у цівку,
і стелило дощі
в котловані,
моя радість губила кінцівки
в іловайську...
чи десь у афгані.
всі гранітні безформенні
брили
розростались дубами
в діброві.
мене з ними не раз хоронили
на черкащині. в луцьку.
у львові.
шкіра мап, пофарбована
в соду,
покривалась потворним
пігментом,
заміновані області сходу
стали тілу цих мап
рудиментом.
хід подій нищівний.
мимовільний.
як здолати?
і чим зупинити?
якщо ти, усевишній, всесильний,
поверни нашу юність
убиту!
