Не знаю, хто за руку доведе до ранку.
За ту, що подають у порятунку,
Так ще тримаючи її спокійно,
І відпускаючи по малу в бездну.
Перехрестивши ніби жести й мову.
Сказавши мовчки але зрозуміло,
Що далі будуть змінені деталі,
Що там в низу вже хтось чекає.
Чекає світ падіння з неба,
Чи то зірок в ім'я спасіння
Чи натяк на нове веління.
І твердо знаючи кінцева - це світанок,
Народження в новому стані.
І ці хвилини як таємні знаки,
Ставали щастям зі слізьми.
І хтось візьме маленьке тіло,
Не вміло скаже щось губами,
Не знаючи, що в цей момент
Іде прямий зв'язок із раєм.
А звідти посланий наказ з вітанням,
То ніби адвокат а ніби воїн,
Та ангел стане за плечима,
Чекати свого найменування.
