Тримала сумніви в душі,
Неначе в клітці звіра.
Чомусь не вірилось мені,
Що пропаде довіра.
Себе вмовляла пошепки,
Та серце не змовчало -
Тобі не вірю, дівчинко!
Воно мені кричало...
Тривалі сумніви в душі,
Пожовклі наче листя,
Віддам я вітру осені.
Зберу з думок намисто...
І з ним до тебе я піду
Кохання міст втримає?
Ми без довіри на льоду,
А ковзанів не має.
Elin O`Hara відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.
13.01.2008 - 16:14
Звучит очень напевно, собранно.
В последних строках употреблен удачный образ. Расстерянность на льду.
Я бы придрался к "мосту". Для последнего катрена слишком много антуража. Сначало мост, подом лед. Старайтесь идти от общего к конкретному в строфе. В неожиданности остановки внимания поэта на детали, свойстве предмета - заключена Поэзия, как мне кажется.