Моє тіло лежить посеред осені
І я чую як вітер частинами приносить зиму.
Я бачу дерева, що попелом зрощені.
Чую ще літом скошену траву.
Я згадую подуми, що з небом зливаються
Й бачу сьогоднішнє, що тане в мені.
Дивлюсь на те, що від мене лишається,
Й вбиваю все те, що лишилось в собі.
Я чую як сніг сідає на землю,
Я бачу сон каменя, що лежить у воді.
Я в вічному колі, в материнському лоні,
В глибокому сні в глибокій землі.
