Не чувши голосу,
Не бачивши душі,
Пришила голкою і ниткою до серця.
Ти хоч частинку усмішки для мене залиши,
Наповни радістю моїх очей озерця.
Не доторкнувшись до руки
І до лиця,
Згубила зорі всіх давно знайомих.
Створила космос, сплавила з сміття.
Таке близьке далеко за кордоном.
Рядки читавши,
Всі твої слова,
Я розгубилась сіллю, що у морі.
Була я жайворон, тепер уже сова,
Що склала крила в списані долоні.
