Час ішов собі поважно, на нікого не зважав,
він Учора, Нині, Завтра кудись проводжав.
Мимо дні біжали, місяці і роки,
хтось цей світ лишав, коли хтось інший робив перші кроки.
Часто часом плакав хтось крізь темряву ночей,
а хтось сльози радості витирав з очей.
Хтось у тому світі лиш людина, а у комусь-цілий світ...
Час вернути подумки лиш можна, а так він йде лише вперід.
Не жалій, що час пішов, він приходив не дарма!
Він упевненість приніс, досвід і знання.
Не кажи, що можна було все не так зробити!
Час він вчитель, не кажи що йому робити.
Люби кожен день і навіть кожну мить,
бо все у світі можна зупинить.
Радій палкому сонцю і зорі холодній,
радій що з кимось ти, радій, що ти самотній.
Радій усьому, навіть тому що, важко збагнути,
радій цілим серцем, бо миті наступної вже може не бути...