залізний лід на Евересті, форми діаманту
я альпініст, радіохвилі наче мантра
внизу ріка, така німа, без язика
дістану термос кип’ятку із рюкзака
трава мовчить і пар іде, із чашки чаю
я п’ю рослину і траву, цим ображаю
вона прийде, не знаю де, чому навіщо
душа злетить, на Еверест, чи може вище
збігає ліфт, згори униз, до підземелля
а молоді, ще справи всі, не перетерли
залізний змій, біжить в тунель і вирина
а в голові, нема її і є вона
там діамант, що Еверест, на сході є
блакитний змій, залізний цмок, туди повзе.
