П’яного дня в білозерськім місті
жовті троянди фатально зів’яли
світлі думки переповнені листям
сунули в небі як хмари помалу
кльовий прикид закадичного гота
хтось копіює сьогодні завзято
десь виростають муровані дзоти
наша країна прагне у нато
мозок людини неначе медуза
слиз як амеба без розуму краплі
хтось захищав золоті Сіракузи
хтось догризає поламані вафлі
світло тунелю далеко тривожне
смерть чи життя неможливо сказати
є у процесорів числовий множник
є крім людських навіть шахові мати.
