Ти мене кликав, але я не чула…
А ті стежки, ходили де удвох,
Травою заросли… коли сягнула
Десь на узбіччя…вкрив чортополох…
Ти мене кликав…вітер відчайдушно,
Хотів слова в намисто нанизать…
Та заздрісна верба, така бездушна,
На друзки розірвала…не зібрать…
Ти мене кликав, я тебе чекала…
Яких лиш не читала молитов…
Твої слова у пам`яті ховала,
Їх трунком наливалась знов і знов…
Ти мене кликав в відчаї зневіри,
Забула, чи образилась навік?
Але твої пісні, як звуки ліри,
Слухать до скону назавжди прирік…
Ти мене кликав…може кличеш досі,
Щодня, до сліз, вслухаюсь і тремчу…
Вже перше срібло сяйвом у волоссі,
А я до тебе подумки лечу…
10.10.2014.
