Щоб відчути твою усмішку, достатньо погляду у вікно.
Вона зігріває мене і зі мною одразу півсвіту.
Мене більш не вбиває голод і більш не п"янить вино.
Я не бачив тебе , але я був тобою зігрітим.
Не раз твої очі сміялись до мене із чистого неба.
Я забував, що надворі літо, зима чи осінь.
Я біг за тобою крізь сни, немов під ефектом плацебо,
дуже хворий тобою, сп"янілий від тебе, босий.
А потім я танув, як сніг, ледь торкнувшись твого волосся.
Проливався на землю гарячим, як ти, дощем.
Я боявся, щоб тільки не сон! Щоб насправді, а не здалося!
Помирав ! Оживав! І хотів це відчути ще !
Колись знову снігом опущусь на твої безжальні вії.
І нехай я себе, як завжди, заведу в оману.
На твоїх очах знову будуть шматочки моєї мрії...
Тільки мить.... А потім я знов розтану...
дякую!!!
дякую!)
