Всім надобраніч, я іду спати.
Прокинуся завтра, а все як завжди.
Розплющити очі і знову вставати..
О ноче прекрасна, зажди!
Не хочу, не можу зі світом зтикатись.
Простіше сховатися від проблем.
Мені б тільки вечора дочекатись..
Й забитись під ковдру зі смутком й жалем.
І хто допоможе? Хто збудить від сну?
Жагу до життя хто мені поверне?
Як розчахнути кімнату тісну?
Хто прожене повсякдення сумне?
Я буду чекати, я буду хотіти
Покинути стіни з тобою вві сні
І високо-високо так полетіти,
Так високо, як ніколи не вдасться мені..
