Ти подарував мені сто один присмак любові,
У цьому рідному і загадковому, нашому Львові,
Сто один присмак моєї любові до тебе відкрився,
Квітами в серці розцвів й назавжди там залишився.
Сто один присмак львівської кави і згорток листків,
Розсипані сотні в душі моїй кольорових пелюстків,
Сто один присмак любові, що обпекла сонцем,
Стала тепер на папері твоїм щирим оборонцем.
Сто один присмак цієї любові, що пише вірші,
Що вітром і досі бігає на небесній сонце-ратуші,
Сто один присмак, що з часом смаку не втрачає,
Жити і думати по-іншому трішки тепер навчає.
Сто один присмак любові та щастя, очі й долоні
З присмаком болю цілющого, сльози біжать солоні
Та ніщо не затьмарює очі з присмаком любові моєї,
Й всесвіту нашого, історії неочікувано-милої цієї.
Просто сто один присмак любові на згадку...
Сто один присмак любові...
Сто один присмак любові до тебе...
