Любиш-не любиш, гадать на ромашці
Сенсу немає і ще не було,
Наше життя і без того так тяжке,
Тільки хмарини у даль понесло.
Вірю-не вірю, яка вже різниця,
Знаю, що більшого нам не дано,
На горизонті вже щастя іскриться,
Серце проб’є, запотіє чоло.
Всі почуття заховаю у груди,
Ні, неможливо змінити тут щось,
Ні, не здурію, навіки забуду,
Час допоможе, розмиє все дощ.
Любиш-не любиш, дай спокій ромашці,
Все позабудь, що між нами було,
Разом ніколи не буде нам щастя,
То ж віднайди свою справжню любов.
Хай відокремились наші серця,
Хай ще пелюстки летять у повітрі,
Їх вдалечінь понесе лютий вітер,
Любиш-не любиш, таке вже життя.
09. 09. 2012
Філософські роздуми, колего! 
