Ми були незнайомі
незвичні
без знань теорем, аксіом
Ми були недосяжні
незрозумілі
часом недоречні
Ми були без фасадів
без прикрас
без вітряків в голові
Ми тримались за справжність
вірність тілу й душі
Ми були непотрібні
тим
що закохані в сталь
у смартфони, машини, взуття
Ми складали вірші
співали пісні
бажали всім тільки добра
Ми були занадто вільні й живі
Не були ми Поетами – ні
були просто дивними
та лишались людьми
