Зараз ненайкращий час для нових знайомст, та діватись нікуди. В Маньки інші плани і у Віри вона питати не збиралась. Особливо, коли до їхньої кімнати заходила 10, юбілейна, зовсім незнайома Вірі, людина. Не то що сісти, там пройти ніде було. Всі чимось зайняті : одні бутербродами, інші салатами, хлопці м'ясом( швидше його поїданням ), і звичайно, алкоголем. Куди ж без нього? Спочатку все було добре, Віри майже ніхто не помічав, чи просто не хотіли помічати. Та коли вже всі всілись за стіл, який хлопці притащили з кухні,( хоч якийсь з них толк), вибирати не приходилось. Манька зразу ж почала представляти:
- Так, замовкли всі! Знайомтесь, це моя нова сусідка, Віра. Дивіться мені, не ображати дівчини, а то ви мене знаєте, я довго думати не буду, зразу даю в лоб. - пригрозила дівчина.
І тут понеслось. Міліон нових імен, облич, потисків рук, дехто навіть намагався цілувати її в щоку, та вона встигала ухилятись. Ведмідь, такий весь поважний, підійшов і обняв її, правда здалось, він її розчавить в своїх лапах:
- Так, дівчини не чіпати, руки пообриваю.-сказав він.
- Ти чого це тут розкомандувався? А? Всі зуби на місці чи що? Думаєш, допоміг їй один раз і все, друзі навічно? - прошипіла Манька.
- Та я того, нє, та ти не подумай, я нічого поганого..- щось там бурчав під ніс.
- От так от. Дивись на нього, що він собі дума..
- Перестань, достатньо. - перебила її Віра. - Дякую, Ігор, за підтримку- і, сама того не очікуючи, відповіла йому обіймами.
- Добре-добре, як скажеш. Слова йому більше не скажу. - з подивом відповіла Манька.
І тут понеслось. Крики, музика, дим від сигарет, ніби густий туман, тягнувся від самого початку коридору, всюди "закохані" парочки, які навіть не старались сховатись від людського ока. " Куди б то втекти? Куди сховатись? Зараз би тих теплих обіймів. Ні. Треба знайти тихе місце і зателефонувати мамі. Я ж обіцяла." Довгий, темний коридор не радував ока, здавалось, ти поринаєш в пітьму, де тебе ніхто не чекає. Сходи і колір стін більше нагадував божевільню ніж гуртожиток. "Так, 3 поверх зійде, тут більш-менш тихо."- промайнуло в голові.
- Ало, мам, не розбудила? Мам, та перестань. Я знаю що ти переживала. Та ні, зі мною все добре. Так, я поїла. Так, я розклала речі. В мене чудова сусідка. Так, я познайоилась з новими людьми. Мам, ну перестань. Так, я вже лягаю спати. Все, надобраніч. Поцілуй від мене Ваню.Завтра обов'язково зателефоную. Обіцяю, мам. І я тебе. - закінчила Віра. Хоч трохи спокою. Та це тривало не довго. Вона почула чиїсь кроки в коридорі. Їй так хотілось, щоб ця людина пройшла мимо кухні і навіть не зазирнула. Вона втомилась знайомитись. Та виявилось, що знайомитись нема потреби. Віра знала цю людину, і занадто добре, як для одного дня.
- І знову привіт. -з посмішкою, сказав Назік.
- Привіт.
- Ти ховаєшся тут, так?
- Як ти здогадався?
- Я занадто добре себе знаю.- хитро посміхнувся.
Його посмішка була такого мягкою і заворожуючою, що хотілось дивитись і не відводити погляду.
- А я тут до чого?. -здивувалась.
- Хм..ну я так робив в перший день. Оці всі незнайомі люди. Я просто не витримав натиску і втік.
- Як мені це знайомо. Прям зараз це відчуваю. - намагалась пожартувати Віра.
- Хах..ти ще й жартувати спроможна? Браво тобі. - підтримав її Назар.
Як ж їй добре і спокійно в цей момент. Хай би він не закінчувався ніколи.
- Віро, ось ти де! А ми тебе шукаєм, з ніг збились. Ой, та ти ще й не сама. Дивись на неї, а з виду така тихенька. Назік?! Ти?! Ну й компанію ти собі найшла. Йдем, там тебе всі зачекались. - голос Маньки різко змінився при виді Назара. І це помітила не тільки Віра. Проблема була одна, всі розуміли причину, всі крім Віри.
- Ходи, Мань. -почулось ззаді.
- Не вказуй мені, що робити! - виривалась дівчина.
- Мань, ходи, - промовила Віра, - я проведу тебе до кімнати. Тобі пора лягати. Здається, ти випила занадто багато. Віра взяла під руку Маньку і вже виходили з кухні, коли почула:
- Віро, надобраніч. Сподіваюсь, це не остання наша випадкова зустріч.- промовив Назік, з властивою йому посмішкою.
"І я сподіваюсь",- подумала дівчина.
- Доброї тобі ночі.
ID:
505062
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.06.2014 00:11:53
© дата внесення змiн: 22.01.2016 23:30:23
автор: Finding Myself
Вкажіть причину вашої скарги
|
