Ти знов благав про допомогу,
Але ніхто не чув тебе.
Ти так просив, кричав до Бога,
Та Він тебе покинув вже.
Один залишився у світі.
Ніхто до тебе не прийде.
Якщо раніше міг радіти,
Сьогодні не радієш вже.
Ти так любив життя і Бога.
Ти людям всім робив добро.
Але закралася тривога,
У серце твоЄ зло прийшло.
Ти сам не знав, чому так робиш:
Людей вбиваєш - сам не свій.
Своє життя сам собі гнобиш,
А відчуваєш тільки біль.
І що ж від цього ти отримав,
Заради чого на це йшов?
Пожертвував ще й власним сином,
І от, караєш себе знов.
Та все ж, ти просиш допомоги.
Страшенний біль душі відчув.
Усе життя ти вірив Богу...
Чому ж в ту мить Його забув?!
Тепер ти просто хочеш жити
І каєшся за всі гріхи.
Та неможливо все простити,
Як сильно не благав би ти.
Осінні барви. Теплий вечір.
У світ закохана душа.
І лиш тягар, що ліг на плечі,
Залишиться на все життя.
